Святі Тайни
Хрещення.
Миропомазання.
Євхаристія – Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа під видом хліба і вина.
Сповідь.
Подружжя.
Священство.
Оливопомазання.
Тайна – це є видимий і діючий знак невидимої Божої ласки. Всі сім Святих Тайн встановив Ісус Христос і поручив їх апостолам та їх наступникам.
Тайни є призначенні для тих, які вірять в Христа: «Без віри не можливо подобатись Богові» (Євр. 11, 6). Тому для дійсного уділення і прийняття Святих Тайн є потрібна спасительна віра в Ісуса Христа як необхідна умова, без якої не можливо мати справжній намір для уділення чи приймання Святих Тайн. Крім спасительної віри іншими умовами є: дотримання матерії та форми Святих Тайн, які є іншими в кожній із семи Тайн. Крім того, для дійсного уділення Святих Тайн (крім Тайни Хрещення), необхідною умовою є священича влада, носителями, якої є висвячені священики.
Ісус Христос установив сім св. Тайн, а саме: Хрещення, Миропомазання, Євхаристію, Покаяння, Єлеопомазання, Священство і Подружжя.
Зауважимо, що якраз ті сім св. Тайн повністю відповідають потребам нашого духу, які схожі на потреби тіла. Життя нашої душі починається з Хрещення, зміцнюється через Миропомазання, доповнюється через Пресвяту Євхаристію; коли втрачаємо життя душі, відновлюємо його завдяки Покаянню або Єлеопомазанню. Священство і Подружжя передає це життя душі з покоління в покоління.
Завдяки сімом св. Тайнам отримуємо ласку Божу якраз у такі моменти нашого життя, коли найбільше їх потребуємо.
Отже, отримуємо ласку відразу після народження; у пору зрілості, коли потребуємо поживи для душі; коли втратимо приязнь Бога, у хвилини смерті і при виборі нового стану. Як серед моря є острови й пристані, де моряки можуть відпочити після важкої праці, так і в мандрівці цього життя маємо св. Тайни, за допомогою яких можемо час від часу підкріпитися та зміцніти (св. Золот.).
Три св. Тайни можемо прийняти лише раз у житті, а саме: Хрещення, Миропомазання і Священство тому що вони викарбовують на душі незнищимий знак.
Той незнищимий знак полягає в особливому освіченні і єднанні з Богом. Хто має цей знак, стає членом Божої родини в особливий спосіб. Завдяки Хрещенню людина стає братом Христа, через Миропомазання — воїном Христа, через Священство — заступником Христа. Завдяки Хрещенню людина особливим способом з'єднується з Богом-Творцем (як дитя Бога), через Миропомазання — з Богом-Духом Святим (як воїн, озброєний дарами Св. Духа), через Священство — з Богом-Сином (як заступник Христа). Ті знаки лишаються в душі, навіть якщо людина скоїть смертний гріх, його (знак) неможливо стерти з душі. Це схоже на спорідненість по крові: син завжди залишиться сином, навіть якщо б став ворогом свого батька. Отже, ці три Св. Тайни ніколи не приймаються вдруге, навіть у випадку, якщо би хтось зрікся своєї віри, а відтак знову навернувся до Католицької Церкви. Ці три св. Тайни лишаються викарбуваними на душі і в майбутньому житті. Для спасенних вони будуть вічною ознакою слави і шани, для засуджених стануть вічним соромом. Задля тих знаків будуть вибрані на небі вічно прославлювані іншими блаженними, а засуджені будуть вічно висміювані і катовані дияволами.
Дві св. Тайни, а саме: Хрещення і Покаяння, дають освячуючу ласку тим, хто її не має; інші п'ять примножують освячуючу ласку тим, котрі вже мають її. І це є головною метою св. Тайн.
Опріч того, кожна Тайна має ще свою окрему мету і тому обдаровує ще особливішою ласкою. Хрещення обдаровує нас милістю (ласкою) жити за законами Євангелія; Миропомазання — мужньо визнавати віру; св. Причастя — зростати в духовному житті; Покаяння оберігає від скоєння гріха; Єлеопомазання приносить здоров'я, Священство і Подружжя обдаровують ласками, які потрібні цим станам. Такий великий і спасенний вплив мають на нашу душу св. Тайни, однак, люди так мало цінують їх! Чого тільки не робимо, щоб лише підтримати або відновити здоров'я тіла (вживаємо дорогі ліки, відпочиваємо і лікуємося в санаторіях і т. д.). Життя душі набагато важливіше для людини, ніж здоров'я тіла, однак люди не користуються ніякими засобами, щоб підтримати його, є легковажними і байдужими, не розуміють, що відповідатимуть за це у майбутньому.
Щоб дійсно досягти ласки, доросла людина повинна належним чином підготуватися до прийняття св. Тайн; до Хрещення і Сповіді — через щиру і рішучу зміну способу мислення і поведінки, а до прийняття інших св. Тайн — через очищення від усякого смертного гріха.
Доросла людина, приймаючи св. Тайну Хрещення або Покаяння без щирої зміни способу мислення, або також іншу св. Тайну в стані тяжкого гріха, скоює ще страшніший гріх — святотатство — і не здобуде милостей Св. Духа, доки не усуне перешкоди, котрі загороджують милості (ласці) дорогу.
У перші роки християнства Церква вимагала двохрічної підготовки до Хрещення, щоб іновірець, котрий навертається, мав час змінити спосіб життя і повністю виправитися. Св. Павло також закликає у своїх проповідях спочатку переглянути і змінити спосіб мислення, а вже потім прийняти Хрещення (Діян. Ап. 2, 38; 3, 19). Церква ще вимагає, щоб кожний висповідався перед прийняттям якої-небудь Тайни живих. Легковажно чинять ті, котрі сповідаються лише за звичаєм і зовсім не думають про щиру зміну способу життя. "Св. Тайни служать для спасіння тим, котрі як слід користають із них, і є згубою для тих, котрі зловживають ними" (св. Авг.). Хто приносить із собою до цілющого джерела отруєний посуд, котрим зачерпує і п'є, той ризикує втратити життя. Те саме стосується і прийняття св. Тайн. Винятком є лише Хрещення дітей. Недостойно прийняті св. Тайни не обов'язково приймати вдруге після досконалої зміни способу життя; вони відновлюють тоді свою вагомість самі по собі. Виняток становить Пресвята Євхаристія. Ця Тайна, прийнята в стані тяжкого гріха, не обдаровує людину жодною ласкою навіть тоді, коли вона позбудеться вже тяжкого гріха. Чим достойніше приймаємо св. Тайни, тим більше отримуємо ласк. Із святими речами треба обходитися свято.
Перед тими, хто приймає св. Тайни, Церква ставить необхідну умову: вони повинні бути спроможними і мати намір прийняти св. Тайни. Правда, деколи непритомні вмираючі отримують Єлеопомазання; але Церква припускає в цьому випадку, що вмираючий бажав би прийняти св. Тайну, якби знав, у якому стані опиниться. Те саме припускається при Хрещенні малих дітей.
Навіть, якщо б був недостойным той, хто уділяє св. Тайну, однак приймаючий отримує через Тайну ласки Св. Духа (Трид. Соб. 7, 12). Сила св. Тайни полягає в заслугах Ісуса Христа, а не в особі того, хто уділяє св. Тайни. "Людина не може уділяти Божих речей" (св. Амвр.). Св. Тайни є вже самі по собі святими, а не стають святими тому, що їх уділяє побожна особа (св. Авг.). Недостойна поведінка священика не послаблює ласки св. Тайни (св. Золот.). Бог діє і через недостойних (св. Амвр.). Будівничий св. Тайн є лише знаряддям Ісуса Христа (І Кор. 4,1). Добре насіння дає плоди незалежно від того, чистими чи брудними руками сіяч засіяв його (св. Авг.).
Це ж стосується і уділювання св. Тайн. Якщо б св. Тайни мали силу тільки тоді, коли їх уділив добрий священик, то ми були б змушені приймати їх постійно, бо ніколи б не були впевнені в тому, що той, хто їх уділяв, був достойний цього. У такому випадку ми не могли б бути впевненими у своєму спасінні (св. Бонав.).
Від будівничого св. Тайн Церква вимагає наступного: він повинен одночасно і без суттєвих змін вжити належного знаку, який діє на органи зору і слуху, а також повинен мати намір робити те, що робить Церква.
