Хрещення
Хрестити — значить робити когось християнином або приймати його до Церкви Христової. Євреї практикували з метою очищення різні обливання (Левіт 19, 10). Йоан Хреститель у пустині хрестив тих, хто обіцяв змінити своє життя на краще. Від цих прообразів істотно відрізняється Хрещення Ісуса Христа, яке має перетворюючу силу, бо змиває гріхи і наповнює людину Св. Духом (Мат. 3, 11). Хрещення є дверима до інших Тайн.
Христос наказав уділювати Тайну Хрещення перед своїм вознесінням на небо. Воскресши, Христос наказав Апостолам: "Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа" (Мат. 28, 19). До гідності Тайни Ісус Христос підніс хрещення, імовірно, під час власного хрещення в Йордані. Христос охрестився в Йордані, щоб освятити воду і дати їй силу освячування (св. Григ. Наз.). Поява під час хрещення Ісуса Христа усіх трьох осіб Божих вказувала на те, що Хрещення уділятиметься в ім'я св. Трійці. Поява Св. Духа, слова: "Це мій Син улюблений" і відкрите небо — усе вказувало на те, яке велике значення матиме Хрещення для людей.
Під час хрещення людину поливається водою і промовляються визначені Ісусом Христом слова. Охрещена людина звільняється від первородного гріха, а також і від інших гріхів і кар за них, отримує освячуючу ласку, стаючи дитиною Бога, спадкоємцем неба і членом Церкви.
Під час хрещення сходить на людину Св. Дух, вона стає храмом Св. Духа і отримує освячуючу ласку. Бог Отець ніби промовляє над охрещеним: "Це Син мій улюблений, котрого я уподобав", тобто охрещений стає Божою дитиною; перед охрещеним відкривається небо — він стає спадкоємцем неба.
Хрещення є своєрідним символом переходу ізраїльтян через Йордан (І Кор. 10, 2) — ми переходимо через воду хрещення і входимо до обіцяної землі — Церкви, стаємо її членами. Тільки охрещений має повне право молитися: "Отче наш..." Св. Павло говорить: "Усі бо ми хрестилися в одному Дусі, щоб бути одним тілом" (І Кор. 12, 13).
Вода очищає тіло від бруду, гасить вогонь; холодна вода приводить до пам'яті непритомних, заспокоює спрагу, загартовує тіло; вода робить урожайним поле, разом із збіжжям творить хліб. Подібно діє на душу людини Хрещення. Хрещення очищає нас від бруду будь-яких гріхів, забезпечує нас перед полум'ям пекельного й чистилищного вогню, дає нам нове життя, заспокоює спрагу нашої душі, дає нам силу виконувати заповіді, заслужити на вічне життя, єднає нас в одну велику спільноту — Католицьку Церкву.
Кожна новонароджена дитина має на душі первородний гріх, а дорослий, крім того, особисті гріхи. Усі ці гріхи зникають, коли людина охреститься. Хрещення рятує людей від пекла — це випливає зі слів Ісуса Христа: "Хто увірує й охреститься, той буде спасенний" (Мар. 16, 16). "Відродженим через Хрещення ніщо не перешкоджає ввійти до небесного Царства" (Трид. Соб. 5, кн. 5). Хто вмирає, охрестившись, відразу іде до неба.
Після Хрещення безбожник стає праведником. Вода потопу забрала живих, вода Хрещення оживляє померлих (св. Прокль). Хрещення гасить спрагу нашої душі. Охрестившись, отримуємо через Св. Духа просвітлення розуму, наша воля зміцнюється. Правда, потрійна схильність до злого, а, отже, й спокуси, залишаються в людині і після Хрещення. Гонителеві християн Савлові Хрещення зняло полуду з очей — позбавило його духовної сліпоти (Діян. Ап. 9. 18).
Благотворну дію Хрещення представляють обряди, пов'язані з ним. Надання хресного імені і введення з притвору до середини церкви означає прийняття до Церкви і до спільноти Святих. Покладання руки і подув символізують уділення Св. Духа. Помазання оливою означає, що людина стає воїном Христовим. Білий одяг (крижмо) — це знак освячуючої ласки; запалені свічки символізують світло спасения, учасником якого стає охрещений.
Хрещення є неодмінною умовою спасения. Діти, що померли без Хрещення, не можуть бути спасенними. Тому говорить Ісус Христос: "Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже" (Йоан 3, 5). Хрещення — неодмінна умова вічного життя.
Обряд Хрещення не є складним. Для нього необхідна вода, яка є майже всюди; Хрещення можуть приймати діти; при потребі може охрестити будь-яка людина, більше того, вистачає лише самого бажання Хрещення, коли Хрещення водою з якихось причин не можливе.
Діти, що вмерли без Хрещення, не будуть спасенні, бо кожна дитина приходить на світ з первородним гріхом, тобто не має освячуючої ласки, без якої неможливо дістатися до неба. "Діти, що вмирають перед Хрещенням, не доступають небесної слави, але Божий Суддя не засуджує їх на кару пекла, бо вони не провинилися жодним особистим беззаконням" (св. Григ. Наз.). Такі діти тішаться після смерті невпинним природженим щастям без болю тіла і без мук духа (св. Тома з Акв; св. Бонав.). Вони задоволені, як люди, котрим незле ведеться на землі. Але їх радість є нічим в порівнянні з радістю вибраних. Тому батьки повинні пам'ятати, що саме вони несуть відповідальність за свою дитину. Їх легковажність не повинна бути причиною вічної загибелі дочки чи сина, бо спасения чи осудження дитини залежить тільки від них. Тому батьки повинні відразу після народження дитини охрестити її, особливо тоді, коли новонародженому загрожує смерть (св. Тома з Акв.). Звичай хрестити дітей існує від апостольських часів.
У разі необхідності може хрестити будь-хто (Лят. Соб. IV), у будь-якому місці і без урочистих обрядів. Таке хрещення називаємо хрещенням з води або у нагальній потребі. Навіть єретик може охрестити людину, і це хрещення вважатиметься дійсним, якщо тільки дотримано обряду і якщо той, хто хрестить, має намір робити те, що робить Церква (Трид. Соб. 7, 4). (Але є різниця між єретиком и видступником.)
Хрещення з води відбувається так: поливається водою голову дитини (якщо з якихось причин це не є можливим, тоді хрестять умовно, поливаючи іншу частину тіла — шию, груди, руки; коли ж виникне можливість охрестити, поливаючи голову, знову хрестять умовно). Зауважимо, що не обов'язково поливати тричі і навхрест. Під час поливання промовляються слова, наказані Ісусом Христом: "Хрещається раб Божий (раба Божа)... в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь". Якщо дитина не померла, таке хрещення можна пізніше доповнити вже в церкві додатковими церемоніями. Якщо виникають сумніви, що дитина правильно охрещена (Хрещення з води найчастіше відбувається в поспіху і замішанні, тому не важко помилитися), то священик охрестить дитину ще раз, але умовно.
Якщо хрещення з води є неможливим, то його може заступити вже саме бажання Хрещення або мученицька смерть заради Христа. Тридентський Собор проголошує: "Згідно з Євангелієм, нема оправдання без купелі відродження або її бажання" (6 гл. 5). Усі патріархи, пророки і Святі мужі Старого Завіту були очищені Хрещенням бажання, бо мали в серці велику любов до Бога, а, звідси, і бажання робити все, що наказує Бог (отже, і бажання Хрещення).
Мученицьку смерть за Ісуса Христа називаємо Хрещенням Крові. Такому Хрещенню були піддані невинні вифлеємські діти (тому Церква вважає їх Святими). Хрещення Крові перебули всі неохрещені, які були замучені за християнську віру чи за якусь християнську чесноту або виконання якогось християнського обов'язку. "Така людина приймає Хрещення власною кров'ю. Для Мученика мучеництво є справжнім Хрещенням, бо він дійсно вмирає з Христом (охрещений водою вмирає з Ісусом Христом символічно) (св. Клим. +100).
На початках християнства Хрещення вділяли лише тим, хто протягом кількох років вивчав науку релігії або перебув т. з катехуменат. Він повинен був протягом двох років вивчати біблійну історію Старого і Нового Завіту, Божі заповіді і заповіді любові. У церкві для оглашенних були відведені спеціальні місця (на зразок сучасного притвору). Оглашенні повинні були бути присутніми на початку Служби Божої і на проповіді, але після останньої повинні були покинути церкву. Від усіх присутніх у церкві вимагалося ісповідання віри, а той, хто не вмів його сказати, повинен був вийти з церкви.
На кінець другого року навчання оглашенний (катехумен) переходив до другого ступеня (його записували до порядкової книги). Оглашенні другого ступеня відправляли сорокаденний піст перед Великоднем (у цей час вони були зобов'язані щоденно слухати строгі проповіді), вони постили разом з іншими вірними, а також визнавали свої гріхи перед єпископом (така сповідь не була Тайною, а лише звичайним актом покори). Крім того, їх очищували і освячували різними частими молитвами, благословеннями і т. п. Останнього тижня перед Хрещенням їх навчали таїнства Пресв. Трійці; Символу віри і Господньої молитви.
Безпосередньо перед Хрещенням приймаючий його складав урочисту обітницю про те, що віритиме в науку Ісуса Христа і житиме згідно з Його вченням. Ця обітниця називалася хресною. Хрещений повертався на захід, відрікався від злого духа та усіх його справ, а також від будь-якої його розкоші (ідолопоклонства і поганських звичок) і мирської суєти (напр., надмірної любові до красивого одягу). Після цього повертався до сходу сонця і обіцяв, що хоче вірити Христовому вченню і жити згідно з ним (складав хресну обітницю). Ця обітниця нагадує нам присягу, яку складають воїни, бо Хрещення — це прийняття під коругов Христа, якому клянемося боротися з ворогами Бога. Хресна обітниця нагадує угоду, яку складає біля престолу подружжя, обіцяючи одне одному любов і вірність, — таку ж угоду складає під час Хрещення душа зі своїм небесним Обручником. Охрестившись, людина отримує певні права і обов'язки перед Богом.
Ті, хто прийняв Хрещення в дитинстві, повинні відновити хресну обітницю. Християни, які не дотримались складеного під час Хрещення обіту, почують на суді з уст Ісуса Христа слова: "Слуго злий, засуджую тебе з твоїх власних слів, а саме з твого даного мені урочистого обіту" (св. Єфр.).
Під час хрещення хрещеного занурювали у воду, це дійство означало, що під час хрещення грішна людина йде в гріб (топиться), натомість воскресає нова людина (Рим. 6, 3-11). Пізніше хрещеного лише тричі поливали водою.
Нового члена Церкви віддавано під особливу опіку певного Святого або Ангела, який повинен був стати для нього взірцем. Слід зазначити, що сам Бог часом змінював імена людей, тим самим виявляючи до них особливу ласку (ім'я Аврам змінив на Авраам, Симона назвав Петром, Савла — Павлом). Церква прагне, щоб батьки давали своїм дітям, по змозі, лише імена Святих, бо святі покровителі є сильною спонукою для наслідування, для побожного життя.
Під час урочистого обряду Хрещення обов'язково повинні бути присутніми хресні батьки (куми). Хресні батьки (куми) ручаються за охрещеного, що він дотримуватиметься християнської віри і вестиме християнський спосіб життя.
Хресні батьки повинні дбати про християнське виховання свого похресника, якщо в цьому виникає потреба (напр., якщо вмирають його батьки або в сім'ї похресника не приділяється належної уваги вихованню дитини в дусі християнської моралі). Хресні батьки вступають із похресником і його батьками у духовну спорідненість, бо Хрещення — це духовне народження (І Петро 2, 2). Церква, вділивши Таїнство хрещення, стає духовною матір'ю охрещеного, а хресний батько — духовним отцем. Звідси і назва кумів "батьки". Духовна спорідненість є церковною перешкодою до вступу у шлюбний зв'язок. Якщо немає змоги запросити тримати до хресту дитини і кума, і куму, запрошують когось одного. Чоловіки можуть тримати до хресту, починаючи з 14 років, жінки з 12. Якщо хресний один, то він мусить бути тої самої статі, що й хрещений, а також обов'язково повинен бути християнином католиком. Особа, що виступає хрещеним батьком або хрещеною матір'ю, повинна бути миропомазана і вести порядний спосіб життя. Не можуть бути хресними батьками дитини її рідні батьки, а також монахи чи монахині (останні не мають нагоди часто бувати зі своїм похресником).
Перед Хрещенням один із кумів стоїть у притворі церкви, тримаючи дитину на правій руці. Приходить священик і запитує, як батьки хочуть назвати дитину. Після цього хресні батьки від імені дитини складають хресний обіт, відповідаючи, обернувшись до заходу, на тричі повторюване запитання священика словом: "Відрікаюся", далі обертаються на схід і відповідають на наступне запитання словом: "Обіцяю". Після цього священик заводить їх у церкву перед тетрапод, де вони відмовляють Символ віри. Це введення дитини разом із хресними батьками до церкви означає прийняття її силою церковної влади до Церковного лона.
У церкві усі стають перед аналоєм (тетраподом), на якому стоїть Святий Хрест, а біля нього по боках — запалені свічки. Перед самим хрещенням священик навхрест помазує чоло, груди, вуха, плечі, руки і ноги хрещеного єлеєм оглашених, одночасно просячи Бога, щоб Він своєю ласкою просвітив розум хрещеного для зрозуміння і пізнання Божих правд, щоб запалив у душі вогонь любові до Бога, щоб допоміг йому нести Христове ярмо, щоб відкрив його вуха для слухання св. Євангелія, щоб зміцнив його руки для добрих справ, а ногам дав силу іти шляхом Христа. Єлей символізує Божу ласку, яка додає людині сили. Після цього священик тричі навхрест зливає голову хрещеного водою, промовляючи: "Хрещається раб Божий (раба Божа) ... в ім'я Отця, і Сина, і св. Духа. Амінь". Після цих слів священик покриває хрещеного крижмом, що символізує невинність і чистоту душі. У руку хресному батькові дає запалену свічку, нагадуючи йому, що все своє життя він повинен дарувати дитині світло віри, вчити її добрим справам. Ця запалена свічка нагадує всім, що охрещений повинен бути для своїх ближніх світлом (прикладом), бо так заповів Спаситель: "Нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачачи ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі" (Мат. 5, 16). Обряд хрещення освячує людину, робить її достойним храмом Святого Духа.
